ЧУМАЧЕНКО СВЯТОСЛАВ ОЛЕКСАНДРОВИЧЗ питаннями спадкового права рано чи пізно стикається кожна людина. Це потребує низки знань, а також допомоги спеціаліста в оформленні всіх необхідних документів та паперів.
Спадкування – це передача прав та обов’язків від померлої особи (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадщина включає всі права та обов’язки спадкодавця, які у нього були на момент відкриття спадщини і не припинилися з його смертю. Часом відкриття спадщини вважається день смерті або день оголошення особи померлою. Останнє місце проживання померлої особи визначає місце відкриття спадщини.
Заповіт – це особисте розпорядження особи. При цьому особа має бути повністю дієздатною та усвідомлювати свої дії, становлячи заповіт.
Вимоги до заповіту:
– письмова форма
– обов’язкова вказівка часу та місця складання заповіту
– підписано особисто заповідачем
– завірено нотаріусом (або інш. особами, наділеними такими правами відповідно до закону).
Якщо заповіт складено з порушеннями форми та посвідчення, то він визнається нікчемним. До того ж заповіт може оспорюватись, якщо будуть докази та відомості про те, що особа становила заповіт під тиском або повністю не усвідомлювала своїх дій.
Спадкоємцем заповідач може призначити будь-яку особу, не враховуючи її сімейних чи родинних відносин. Заповідач має право позбавити будь-якого із законних спадкоємців частини спадщини, крім осіб, які мають обов’язкову частку. Це малолітні, неповнолітні діти, а також повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова та непрацездатні батьки померлої особи. Ця законодавча норма спрямовано закріплення прав соціально незахищеного населення. Залишкова частина спадщини, яка вказується у заповіті, успадковується на загальних підставах.
Будь-якої миті заповідач має право змінити, доповнити чи скасувати зміст заповіту. Оформлення права на спадщину відбувається шляхом свідоцтва на право отримання. Дані питання містять безліч нюансів, але які досить швидко вирішуються при відповідних знаннях і досвіді.
