- 🪶 Які дії особи вважаються домашнім насильством?
- 🪶 Який перелік осіб щодо того, хто може бути кривдником або жертвою?
- 🪶 Що робити різним організаціям та установам для протидії домашньому насильству?
- 🪶 Що означає заборонний припис?
- 🪶 Які види відповідальності існують за вчинення домашнього насильства?
Домашнє насильство є однією з найбільш загрозливих та неприйнятних явищ в сучасному суспільстві. Це пояснюється тим, що воно стосується не тільки конкретних жертв, а й має серйозні соціальні, психологічні та економічні наслідки для всієї держави, оскільки наявність здорових та повноцінних сімей є запорукою процвітаючої країни. Крім того, насильство в родині порушує основні права людини на життя, гідність та безпеку, а також відбивається на фізичному та психологічному стані жертви, маючи довготривалий вплив на її емоційне здоров’я. До того ж в період війни в Україні домашнє насильство тільки набуло ще більших масштабів, а тому на сьогодні актуальність даної тематики не можна заперечувати. В цій статті ми поговоримо про юридичні аспекти домашнього насильства відповідно до норм чинного законодавства України.
Які дії особи вважаються домашнім насильством?
Із аналізу положень законодавства, а саме ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» можна сказати, що під домашнім насильством слід розуміти дії або бездіяльність осіб фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією родиною, проте не перебувають чи (не перебували) у сімейних відносинах чи у шлюбі між собою, а також незалежно від того чи особа, яка здійснила домашнє насильство проживає разом із потерпілою особою та постійно здійснює останній погрози щодо вчинення таких діянь.
Отже, домашнє насильство можна в свою чергу класифікувати за його видами.
Так, до психологічного домашнього насильства слід відносити такі дії: приниження честі та гідності особи, обмеження її волевиявлення, здійснення переслідування особи, а також дії, які можуть завдати шкоду вашому психологічному здоров’ю. Вказаний перелік не є вичерпним і в кожній ситуації визначається індивідуально, відповідно до обставин по справі.
До сексуального домашнього насильства слід відносити наступні дії: порушення прав особи на її статеву свободу чи недоторканість, примушування до насильницького здійснення статевого акту, а також й інші правопорушення, що порушують статеву свободу чи статеву недоторканність та були вчиненні по відношенню до неповнолітньої особи або в разі її присутності при такому порушенні.
До фізичного домашнього насильства слід відносити: ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання людини, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, перебування особи в небезпечному фізичному для життя стані та ненадання їй допомоги, умисне заподіяння смерті, а також інші діяння, що передбачають насильницький характер.
До економічного домашнього насильства можна віднести найрізноманітніші форми діяння, а саме: умисне позбавлення особи житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування в ситуації, коли це вкрай необхідно особі, вчинення діянь, що забороняють особі працювати або навпаки примушують до тяжкої фізичної праці, перешкоджання в отриманні необхідних послуг на лікування особи, вчинення діянь, що забороняють здійснювати належним чином навчання, а також інші діяння, що передбачають економічний характер.
Таким чином, діяння повʼязані на сьогодні із домашнім насильством є дійсно проблемою для сімейних пар.
Який перелік осіб щодо того, хто може бути кривдником або жертвою?
Законодавство у сфері запобігання та протидії домашньому насильству поширюється на таке коло осіб, незалежно від того чи вони спільно проживають:
1) чоловік та жінка (подружжя);
2) колишнє подружжя;
3) наречені;
4) рідна мати або батько, або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя);
5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти;
6) особи, які мають спільну дитину (дітей);
7) батьки (мати, батько) і дитина (діти);
8) дід (баба) та онук (онука);
9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка) та інші.
Повний перелік осіб можна знайти у статті 3 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Що робити різним організаціям та установам для протидії домашньому насильству?
До юридичних заходів обмеження домашнього насильства відносять:
- терміновий заборонний припис стосовно кривдника;
- обмежувальний припис стосовно кривдника;
- взяття на відповідний облік кривдника та проведення заходів, щодо недопущенню здійснення повторного домашнього насильства;
- направлення кривдника на проходження спеціальної програми.
Найбільш дієвими на практиці вважаються перші два способи протидії домашньому насильству.
Що означає заборонний припис?
По своїй суті заборонний припис встановлює кривднику певні заборони стосовно вчинення будь-яких дій до особи, яка зазнала домашнього насильства. Складається такий припис працівниками поліції за умови, що особі до якої здійснюють домашнє насильство є наявна загрози її життю чи здоров’ю та вона може розповісти і надати відповідні докази застосування таких протиправних діянь.
Що можуть працівники поліції заборонити таким чином:
- зобов’язати кривдника негайно покинути помешкання, де вони спільно проживають із жертвою домашнього насильства;
- заборонити кривднику перебувати в місці проживання особи, яка є жертвою домашнього насильства;
- заборонити контактувати будь-яким чином (особисто, через засоби електронної комунікації тощо).
Строк дії заборонного припису складає 10 днів. Після спливу цього терміну особі потрібно визначитись чи звертатися до суду із заявою про встановлення більших заборон для кривдника, щоб захистити себе від домашнього насильства.
Які види відповідальності існують за вчинення домашнього насильства?
Нормативно-правові акти України передбачають два види відповідальності за скоєння домашнього насильства: кримінальна та адміністративна.
Адміністративна відповідальність закріплена в статті 1732 КУпАП та передбачає покарання у вигляді штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від 30 до 40 годин, або адміністративний арешт на термін до 10 діб. Розмір штрафу передбачається від 170 до 340 грн.
Кримінальна відповідальність закріплена в статті 1261 ККУ та передбачає покарання у вигляді громадських робіт на строк від 150 до 240 годин, або арештом на термін до 6 місяців, або обмеженням волі на строк до 5 років (тримання особи у кримінально-виконавчих установах відкритого типу), або позбавленням волі на строк до 2 років (ізоляція особи від суспільства у кримінально-виконавчих установах).
Важливо! Одеський центр сімейного праванадає юридичну допомогу лише у разі скоєння особою адміністративного правопорушення, яке кваліфікується за статтями КУпАП. Тому звертайтесь до нас за допомогою із настанням саме таких випадків.
Проте, у разі скоєння кривдником кримінального правопорушення ми рекомендуємо відразу звертатися до правоохоронних органів із відповідною заявою про вчинення домашнього насильства або на гарячу лінію Національної поліції України – 102.
ЧУМАЧЕНКО СВЯТОСЛАВ ОЛЕКСАНДРОВИЧ